25 лютого 2023 року Харківська єпархія відзначає день пам’яті святителя Мелетія, архієпископа Харківського і Охтирського.
Святитель Мелетій, архієпископ Харківський і Охтирський. Життя святителя Мелетія було недовгим, всього 56 років, але багате плодами. Де б не був святитель — на навчально-педагогічній ниві чи на архіпастирській кафедрі — усім і скрізь був близький. Усі його любили і поважали за велику самовідданність у справі служіння Церкві та Вітчизні, за суворе аскетичне життя та тверду ревність за правду Божу на землі. Багато праць, прикрощів, таємних душевних скорбот переніс святитель Мелетій у своїх стараннях про добробут Церкви Христової, у справі благоустрою довірених йому духовних навчальних закладів та єпархій: Київської, Пермської, Іркутської, Харківської.
Закінчивши Петербурзьку духовну академію зі ступенем магістра, святитель з успіхом застосовував свої знання в адміністративній та педагогічній діяльності у духовних навчальних закладах Петербурзької, Київської, Могилевської, Пермської, Іркутської та Харківської єпархій. Викладав курси церковної історії, грецької мови, догматичне та пастирське богослов’я, археологію та інші предмети.
Святительський шлях єпископа Мелетія розпочався з вікарного служіння у Київській єпархії. Святитель з батьківською любов’ю дбав про юних вихованців Київської духовної академії, а також інших навчальних закладів, розташованих на території України та за її межами. Він виховував учнів у дусі відданості Церкві Христовій. У особистих відносинах з ними був відкритий, надзвичайно лагідний і добрий. Суворий до самого себе, святитель був суворий і до інших. З метою підготовки обраних кандидатів до прийняття сану в Пермській духовній школі святитель Мелетій написав так званий «Ставленицький катехізис».
Велику увагу святитель приділяв питанню просвітництва малих народів. В особі святого Православ’я мало сильного поборника у справі викриття розколу. Так, у 1828 році першою ціллю місіонерської діяльності святителя Мелетія була Пермська єпархія, якою він плідно керував три роки як добрий пастир і мудрий духовний наставник. На той час у Пермській єпархії було багато розкольників, і для врозумління та повернення їх у лоно Православної Церкви були потрібні досвідчені місіонери. Тим часом у єпархії не вистачало не лише місіонерів, а й навіть звичайних священиків. На прохання святителя Мелетія та з дозволу Священного Синоду було організовано місію у складі шести протоієреїв. Діяльність місії була настільки успішною, що за короткий термін вона повернула до лона Православної Церкви 2500 розкольників. Тому можна, без сумніву, говорити, що святитель Мелетій є покровителем і Пермського краю.
Чималі труди були здійсненні святителем Мелетієм для заснування церков на півночі Камчатки, у північно-східній частині Іркутської єпархії та вздовж річки Алдан, на шляху від Якутська до Охотська. Він часто оглядав велику єпархію, був на узбережжі Охотського та Льодовитого морів, у межах Північної Америки, де тоді працював відомий Апостол Сибіру священик Іоанн Веніамінов, згодом святитель Інокентій. Мандруючи Сибіром і берегами Тихого океану, святитель Мелетій нерідко спілкувався з населенням, що сповідував ламаїзм. Святитель з любов’ю переконував залишити це вчення і пояснював євангельські істини язичникам: тунгусам, бурятам, камчадалам, а також жителям Курильських та Алеутських островів. За таку старанність та увагу до спасіння заблукалих народів Північної Русі святитель Мелетій був зарахований до Собору Сибірських святих, святкування яких відбувається 10/23 червня, у день пам’яті святителя Іоанна (Максимовича), митрополита Тобольського та всього Сибіру чудотворця (1711–1715).
Таким же подвигом боротьби з єресями та розкольництвом було служіння святителя і на останній кафедрі у місті Харкові, яку архієпископ Мелетій очолював з 22 червня 1835 до 29 лютого 1840 року. На подвір’ї Харківського Свято-Покровського монастиря святитель періодично влаштовував трапезу для жебраків. Був абсолютним безсрібником. Архіпастир не залишав поза увагою справу освіти та духовне просвітництво: постійно дбав про Харківський колегіум. Також святитель Мелетій залишив цікаві повчання українською мовою. На всіх теренах свого нелегкого служіння святитель Мелетій вів строго аскетичне життя, виявляв самовідданість, надзвичайну працелюбність і смирення у справі служіння Церкві та Батьківщині. Святитель Мелетій говорив: «Смирення — охоронний меч, з ним безпечно пройдеш землю, пекло і досягнеш Неба». Усі рішення приймав після ретельного дослідження та роздумів. Жодної справи святитель не розпочинав без хресного знамення та молитви. Кожен день святителя Мелетія був воістину подвижницьким: о дев’ятій годині вечора він ставав на молитву і продовжував її до четвертої ранку, а через годину, після короткого відпочинку, йшов на ранню літургію. Святитель завзято молився і вдома, і в дорозі, і навіть сидячи в екіпажі. Одного разу бачили, як він стоячи молився всю ніч на колінах з піднятими руками, і тільки до ранку він ліг на підлозі, прим’явши ліжко, щоб не подумали, що він навіть не лягав відпочивати.
Життя святитель вів розмірене, не допускаючи відступів і при цьому не припиняючи спілкування із зовнішнім світом: він майже щодня приймав відвідувачів, давав корисні поради про шляхи до спасіння, і багато хто морально відроджувався після цих бесід. Святитель часто відвідував ув’язнених і звершував богослужіння у тюремних церквах. Безмежна доброзичливість святого до оточуючих викликала їхню прихильність і щиру любов. Багато розповідей ходить у місті Харкові та інших місцях служіння архіпастиря про його безкорисливість та прозорливість, зцілення після молитв святого і понині.
За свої великі труди святитель Мелетій був нагороджений орденом Св. Анни I ступеня, що видається «люблячим правду, благочестя і вірність», та іншими відзнаками.
Проживши нелегке, але справді святе життя, святий архіпастир відійшов до Господа 29 лютого 1840 після важкої хвороби і був похований 1 березня в Архієрейській усипальниці Харківського Покровського монастиря.
З перших днів після кончини святителя віряни твердо покладалися на заступництво святого Мелетія перед Богом і отримували благодатну допомогу: зцілення в хворобах, втіху в скорботах і допомогу у складних обставинах. Особливу надію покладали віруючі харків’яни на святого Мелетія у складні дні Великої Вітчизняної війни. Святий передбачив швидкий порятунок міста від ворогів.
У 1948 р. архієпископом Харківським та Богодухівським Стефаном (Проценко) мощі святителя Мелетія були перенесені до кафедрального Благовіщенського собору, де були поміщені у лівому (Свято-Варваринському) приділі. Тоді ж ухвалено рішення про шанування його в лику місцевошанованих святих.
25 лютого 1978 року святитель Мелетій був причислений до собору святих, що в землі Руській просіяли, чималими працями та стараннями двох пам’ятних архіпастирів: Никодима (Руснака), митрополита Харківського і Богодухівського, і Никодима (Ротова), митрополита Ленінградського і Новгородського. Ними були складені житіє святителя, служба та акафіст.
У Свято-Благовіщенському соборі Харкова кожну середу ввечері (за винятком канунів двунадесятих та великих свят) біля гробниці з мощами святителя Мелетія регулярно звершується читання акафіста соборним духовенством, в якому віруючі харків’яни поспішають взяти участь із благоговінням та любов’ю.
Кількість переглядів: 41
