|
Будівля Харківської духовної семінарії до революції 1917 р.
Духовна освіта в Харкові бере свій початок з давніх часів. З XVIII до початку XIX століття просвітницьким центром Слобідської України був Харківський коллегіум.
Його історія починається з 1726 року, коли Бєлгородський єпископ Єпіфаній (Тихорський), вихованець Києво-Могилянської академії, своїм указом перевів слов’яно-греко-латинську духовну школу, яка складалась при Миколаївському Білгородському монастирі, в місто Харків. Покровителем Харківського колегіуму був генерал-фельдмаршал князь М. М. Голіцин, який перебував в Харкові і керував військами Слобідської України.
Духовна школа розташовувалася в двоповерховому кам’яному будинку, що знаходиться поруч з Покровською церквою, на території харківської фортеці. Спочатку планувалося, що школа буде для всіх станів, в ній навчатимуться діти духовенства і світських осіб, від чого вона 1734 р отримала статус колегіуму. В окремі роки в колегіумі навчалося до 800 чоловік.
В системі освіти зразком для Харківського колегіуму служила Києво-Могилянська академія. Але перелік навчальних дисциплін в колегіумі був ширше. У 1730 році були відкриті класи слов’яно-російської мови (російської мови в колегіумі приділялася особлива увага), латинської мови, поетики, риторики, філософії, богослов’я, в 1740 році – грецького, французької та німецької мов, в 1768 році – математики, геометрії, архітектури, географії, італійської мови, в 1779 році – музики, в 1795 р – фізики і природної історії, в 1808 році – сільського господарства і медицини. Вихованці колегіуму навчалися складати і виголошувати проповіді, проводити диспути латинською та російською мовами, складати вірші. Богослов’я викладалося по Феофану Прокоповичу, риторика і російська словесність по Михайлу Ломоносову. У 1805 р в бібліотеці колегіуму було більше 2000 книг на різних мовах.
Грігорій Сковорода
Випускники колегіуму могли служити і в духовних, і в цивільних відомствах. У 1759-1769 рр. (З перервами) в колегіумі викладав знаменитий філософ Г. С. Сковорода. Харківський колегіум залишався єдиним вищим навчальним закладом в Слобідській Україні до відкриття Харківського університету в 1805 році.
У 1805 році в Харкові був відкритий університет, і роль колегіуму змінилася. Навчання було переведено на 6-річну програму. У 1817 р Харківський колегіум був перетворений в третьорозрядної семінарію – навчальний заклад виключно для осіб духовного звання. При ньому були відкриті духовні, повітові і парафіяльні училища. У колегіум могли надходити тільки після повітових училищ.
Навчальна програма включала такі предмети: в нижчому відділенні читалися риторика, поезія, церковне красномовство, громадянська, загальна і російська історія, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови; в середньому – логіка, психологія, церковно-біблійна історія та історія Нового Заповіту і Церкви, фізика, математика, латинські і грецькі письменники, французьку та німецьку мови; у вищому – догматичне, моральне, практичне і викривальне богослов’я, церковно-біблійна історія, церковна історія, загальна і російська історія, тлумачення Святого Письма, єврейську мову. В училищі викладався Закон Божий (короткий катехізис), початок російської граматики, латинської та грецької мов, арифметики, чистописання і нотний спів. Головними предмети того часу були богослов’я, філософія і словесність.
З 1813 р кращі випускники отримували в нагороду срібні медалі. З 1819 р медалями нагороджували випускників вищого богословського відділення, а учнів середнього і нижчого відділення – похвальними листами і книгами. Такий порядок був до 1843 г. Після приїзду в Харків єпископа Інокентія (Борисова) медалями почали нагороджувати учнів всіх класів, в наступні роки такий порядок зберігався.
Будівля Харківського духовного училища в наші дні
У 1840 році колегіум був перейменований в Харківську Духовну Семінарію. У 1841 році в навчальну програму були введені нові предмети: у вищому відділенні – канонічне право, сільське господарство, медицина і іконописання; в середньому відділенні – природна історія, сільське господарство і іконописання; в нижчому відділенні – катехізис, пояснення богослужбових книг і церковного статуту, геодезія, пасхалія і іконописання.
Філарет (Гумілевський)
У 1851 р ХДС переїхала в нову будівлю, освячене єпископом Харківським і Охтирським Філаретом (Гумилевським). Питання про будівництво нового, великого і зручного приміщення було піднято ще святителем Мелетием (Леонтовичем), в 1836 році він направив в Священний Синод прохання про будівництво нової будівлі для колегіуму. У 1844 р були виділені гроші, і почалося будівництво на ділянці в 10 десятин на Холодній горі. При семінарії була побудована і освячена церква в ім’я апостола і євангеліста Іоанна Богослова, були влаштовані ботанічний сад і город.Згідно з новим статутом з 1 липня 1868 року Харківська Духовна Семінарії була перетворена. Три відділення були розділені на шість однорічних класів. Було скасовано викладання патристики, біблійної історії, порівняльного богослов’я, сільського господарства, природної історії і медицини; введені основне богослов’я, космографія, тригонометрія і огляд філософських вчень. В цей час в семінарії навчалося 293 учні. У наступні роки кількість учнів в семінарії зросла: в 1907 році в ній навчалося 338 чоловік.
26 вересня 1908 архієпископ Харківський і Охтирський Арсеній (Брянцев) благословив відкриття Товариства допомоги нужденним вихованцям Харківської духовної семінарії. Членом Ревізійної комісії був ієрей Костянтин Дьяков (майбутній митрополит Київський, священномученик). Для підтримай і заохочення вихованців семінарії Указом Святійшого Синоду засновувалися премії.
До заходів заохочення талановитих учнів слід віднести і установа указом Синоду від 1 листопада 1891 року премії імені протоієрея Аполлонія Солодовникова, який служив в місті Валки Харківської губернії, «на відсотки з трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для кращого і найбіднішого вихованця семінарії, переважно уродженця м Валок і повіту ».
Синодальним визначенням від 30 вересня 1889 року затверджене положення про стипендії імені братів Алексія і Іллі Федоровських. Вони пожертвували 25 тисяч рублів в 5% облігаціях. Засновано п’ять премій: чотири для вихованців Харківської Духовної семінарії з Сумського повіту, а одна на розсуд архієпископа Харківського і Охтирського.
Після Жовтневої революції 1917 року і виходу в січні 1918 року «Декрету про відокремлення Церкви від держави і школи від Церкви» Харківська Духовна Семінарія була закрита. В її будинку з травня 1920 року по серпень 1938 року знаходилася Школа червоних старшин імені ВУЦВК. Довгі роки на вулиці Володарського, 46 розміщувався Харківський інститут льотчиків Військово-повітряних сил України, а після його закриття, з 2008 року колишня будівля Харківської Духовної Семінарії займає Харківський апеляційний адміністративний суд.
Відродження Харківської Духовної Семінарії
Відродження Харківської Духовної Семінарії після бурі богоборчого часу пов’язано з дяільністю митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака) (1921-2011) – першого ректора відродженої семінарії. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 жовтня 1993 при Харківському Єпархіальному Управлінні були відкриті курси дворічного пастирського богословського училища.
Постановою Священного Синоду УПЦ від 12 вересня 1996 року згідно прохання на ім’я Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана) від митрополита Харківського і Богодухівського Никодима Харківське дворічне училище було реорганізовано в Харківську Духовну Семінарію з чотирирічним терміном навчання.
Духовне училище, яке розміщувалось в Свято-Покровському монастирі, було перетворено в духовну семінарію, яка була тимчасово перенесена в нову будівлю при Свято-Петро-Павлівському храмі м.Харкова (вул. Шевченка, 121), де перебувала до 2000 р Першим інспектором відновленої семінарії став настоятель Свято-Петро-Павлівського храму протоієрей Василь Каюн, який доклав чимало зусиль для організації навчального процесу.
22 вересня 2000 року в рік славного ювілею 2000-річчя від Різдва Христова, на території Свято-Покровського монастиря м Харкова Ректор семінарії митрополит Харківський і Богодухівський Никодим звершив чин освячення заново відреставрованого будинку для Харківської Духовної Семінарії. До 1917 р в цій будівлі був корпус чернечих келій, а безпосередньо перед передачею комплексу Свято-Покровського монастиря Харківської єпархії в ньому знаходився військовий комісаріат Дзержинського району м.Харкова.
Після смерті митрополита Харківського і Богодухівського Никодима, що послідувала 15 вересня 2011 року, Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 року Журнал № 62 новим ректором ХДС був затверджений архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій (Легкий).
Корпорація викладачів Харківської Духовної Семінарії налічує 39 чоловік, двадцять п’ять з них – викладачі, які закінчили духовну академію, вісім кандидатів богослов’я, два доктора богослов’я, кандидат педагогічних наук.
При Харківської Духовної Семінарії діють Богословсько-педагогічні курси, Іконописна школа, в 2012 році були відкриті регентські курси, клас церковних півчих.
|
