Слово на Різдво Христове прп. Єфрема Сиріна
До того гірського сонму, який славословив достославний час, призначений для нашого спасіння, і благословенний день, наданий для радощів, нехай приєднаюся з любов’ю і я. З цим сонмом да звеселюсь і чистими піснеспівами да восхвалю Немовля, да заспіваю Народженому : свят! да прославлю Того, Хто нас спас.
Зіграли перед Ним гуслі пророків, що провіщали Його; раділи перед лицем Його первосвященики, що горіли любов’ю до Нього. Народженому від Діви, Господеві дів, принесли вінець царі, від яких походить Він. Як Цар, всім дає Він Царство. Як первосвященик, – всім дарує очищення. Як Агнець, – усім готує трапезу.
Повставали всі царські гради, щоб своїми руками принести Тобі золоті вінці. Вінці Тобі, Господи Ісусе, у славослов’ї уст своїх приносять Юдейські гради – ці словесні вінці. Тебе разом із іншими містами увінчують Віфлеєм, Кана, Назарет, Віфанія, Сихем та Самарія. Перший вінець приносить Тобі Твій град. Два вінці приносять Тобі Марія і вертеп, що прийняв Тебе. З Твоєї ж власності всі гради чинно приносять Тобі вінці і Цар Господь приймає, що Сам Він і дав. Сплітають і приносять Тобі переможний вінець для прославлення Твого гради Твої.
Да поклониться і принесе Йому вінець Його Мати, як мати поклала царський вінець на Соломона. Але Соломон не встояв у боротьбі, став язичником і пошкодив свій вінець, а Син Давидів, що засяяв із Давидового дому, прославив дім батька Свого, звеличив престол його, звеличив його рід, і цівниця його оголошує всяку країну.
Приснопам’ятна Мати, Яка Його народила, гідна благословінь утроба, що Його носила. Як отець Його, вихваляється Йосип, по благості найменований батьком Сину Істинного. Посланий Пастир стягнути заблудлу та загиблу вівцю, і Він приніс її і ввів у овечий двір.
«Більше за всіх, хто спасається, звеселив Він Мене, бо зачала Його в утробі, найбільше звеличених Ним Він звеличив Мене, бо народила Його. Увійду в рай життя і, де згрішила Єва, там прославлю Його, тому що Мене вибрав Він з усіх жінок і благоволив зробити Своєю Матір’ю, а Сам зволив стати Сином Моїм.
Нехай дякує Тобі Віфлеєм, що сподобився бути місцем народження Твого. Хай сплете Тобі вінець із віщань Міхеєвих. Це пророцтво є сад, сповнений квітів. Хай покличе воно пророків і царів насолодитися вінцем Його. До нього приносять: Мойсей – перетворення, Ісая – радісні таємниці та притчі, що пахнуть квітами.
Прославляти Мене будуть уста славних, бо Я сприйняла Немовлям Того, Хто є Сином Сокровенного. Він з’явився і підніс Мене на гірську висоту, щоб зі святими на небесах і з ангелами славословила Я Того, Хто славою Своєю наповнює небеса, і вони не можуть вмістити в себе велич Його, хоча Він применшив Себе і покладається в яслах».
Голоси горніх сповістили про Тебе долішнім, благовістю про Тебе наповнили слух їх. Нове Джерело відкрили небесні земним, які прагнули життя і ще не куштували його. Ти те Джерело, з якого не їв Адам. Ти відкрив дванадцять словесних джерел, і вони наповнили світ рятівними водами.
Особливий вінець приносить Тобі праведник Йосип, який дивувався, але був заспокоєний Ангелом. Нехай усугубиться нагорода йому, бо біг із Тобою і ніс Тебе на руках своїх. Про Тебе свідчила праведність Йосипа.
Навчи мене, Господи, як і чому угодно Тобі було з’явитися з дівочої утроби. Твоїм образом був чистий Адам. Як той створений із цнотливої, необробленої землі, так Твоє народження було без чоловіка від зарученої з Йосипом Давидової дочки. Царі в родоводі писалися не ім’ям дружин, але ім’ям чоловіків. Дочка Давидова заручається з Йосипом, Давидовим сином, тому що Немовляті неможливо було писатися ім’ям Матері Своєї. Безсемено Син народжений у Йосипа, без чоловіка народила Його Мати.
Непристойно було б народитись Йому від семені Йосипа, а Марії – зачати Його, не заручившись з Йосипом. Народжений Марією не на ім’я Її записується, Його записує Йосип. Але записаний Йосипом не від семені його; отримує Він ім’я Йосипове, не запозичуючи Йосипового тіла. Не від зарученого з Марією народжується Син у Неї, народжений нею – Господь і Отець Давидові.
Заручену Мойсей називає дружиною чоловіка (Втор.20:7) і зарученого, який не вступив з нею в шлюб, іменує чоловіком (Втор.22:23), щоб неможливо було заперечувати походження Христа від Давида. Син Давидів, що народився без чоловіка, чому зарахований до Давидових синів? Заручений з Марією вважається чоловіком Її, і Господь наш визнавав, що Він від їхнього роду, коли називали Його Давидовим сином і не заперечували того.
Якщо Вишній іменувався Сином чоловіка (Давида), який був далекий від Нього за родами та поколіннями, і благоволив успадкувати ім’я його, хто стане вдаватися до сумнівів, чуючи про тілесне народження нашого Спасителя, коли і зачатий Він Давидовою Дочкою, і носили Його долоні сина Давидова, і в Давидовому граді прийняв Він поклоніння?
Що робила Пренепорочна, коли до неї був посланий, зійшов і представ Гавриїл? Мабуть, перебувала в молитві, коли побачила його, бо й Даниїл під час молитви побачив Гавриїла. Молитва і благовістя, як споріднені між собою, повинні тішити одне одного. Після молитви голуб приніс радісну звістку. Молитва зробила, що частішали благовістя Аврааму. Молитва прискорила благовістя Єзекії. Під час молитви звеселило благовістя сотника (Корнилія); в нагороду за молитву втішився Симеон, в нагороду за фіміам отримав благовістя Захарія.
Усі надії стікаються у пристань молитви, і вона приносить благовістя. У молитві Марії була вина всіх радостей. У вигляді чудового старця-прибульця увійшов до Марії Гавриїл і, вітаючи Її миром, сказав: «Не бійся» (Лк.1:30). Інакше засмутилася б смиренна Отроковиця, побачивши обличчя юнака.
Тільки до двох непорочних старців і юної Діви, подібних по ізволінню і однакових за єством, був посланий Гавриїл з благовістю: до Діви, до неплідного Захарії і до вірного Даниїла. Один з них пророчо сповістив народження Твоє, інший проізвів голос, який кличе в пустелі, а Діва народила Всевишнє Слово.
Кількість переглядів: 22
