Святкування Озерянської ікони Божої Матері та пам’яті священномученика Олександра

12 листопада 2021 року, у свято Озерянської ікони Божої Марії та день пам’яті священномученика Олександра, архієпископа Харківського, у Свято-Благовіщенському кафедральному соборі міста Харкова було здійснено святкову Божественну літургію.

Божественну літургію звершили: Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський, ректор Харківської духовної семінарії, Високопреосвященніший Володимир, митрополит Каменський і Царечанський, Преосвященніший Андрій єпископ Петропавловський та вікарій Дніпропетровської єпархії.

За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні та за єдність Православ’я у всьому світі. За заамвонною молитвою високопреосвященні владики та духовенство звершили молебний спів до Пресвятої Богородиці та священномученика Олександра, архієпископа Харківського.

Під час богослужіння вихованці ХДС причастились Святих Христових Таїн.

Озерянська ікона Божої Матері. За переказами, селянин з хутора Озерянка косив на лузі траву. Після чергового помаху коси почув людський стогін. Нахилившись, побачив у густій траві розсічену косою ікону Божої Матері. Засмучений тим, що сталося, він приніс постраждалу ікону додому. Вранці він не виявив ікони у своєму будинку. Знайшли її на лузі, там, де вона була набута. Розсічені косою частини ікони, щільно зрослися, залишивши на місці розрізу ледь помітний шрам. Перед іконою горіла свічка, а поруч бігло джерело ключової води.

Невдовзі була побудована дерев’яну церкву на ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, де було встановлено набутий святий образ. Багатьом віруючим ікона, що була названа Озерянською, приносила втіху та зцілення. А в 1711 роцы в Озерянці була заснована Богородична пустинь.

В 1787 році серед інших монастирів Слобідської України Озерянську обитель було скасовано, а її братію переведено до Старо-Харківський Курязький Спасо-Преображенський монастир, куди перенесли і чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

У 1844 році на прохання мешканців Харкова Преосвященний Інокентій (Борисів) отримує дозвіл Священного Синоду на перенесення ікони на зиму з Курязького монастиря до Покровського собору. Тоді ж встановлюють і два хресні ходи – 30 вересня ікону переносили з Куряжу до Харкова, а 22 квітня з Харкова до Куряжу.

Сьогодні офіційно вважається, що першообраз ікони був знищений у 30-ті роки ХХ століття. Однак з нього залишилися численні списки, які суттєво відрізняються один від одного, при цьому багато з них  прославляються своїм чудотворенням й досі.

Священномученик Олександр, архієпископ Харківський. Архієпископ Олександр (Олександр Федорович Петровський) народився 1851 року в місті Луцьку Волинської губернії (колишня Польща), а згодом жив у Харкові. Він здобув чудову світську освіту та закінчив юридичний факультет. Згодом був пострижений у ченці зі збереженням свого імені. Ніс послух священнослужителя та духівника Козельщанської жіночої обителі Полтавської єпархії.

В 1932 році архімандрит Олександр був хіротонізований в єпископа, а згодом зведений у сан архієпископа. У Харкові він швидко придбав таку ж загальну любов пастви, яку мав на Полтавщині, будучи людиною надзвичайно товариською, лагідною, але, разом з тим, дуже стриманою і стійкою у вірі.

28 липня 1938 року архієпископа Олександра було заарештовано і засуджено до 10 років ув’язнення. Після суду архієпископ Олександр утримувався у в’язниці. Про його страждання у в’язниці та мученицьку кончину знає один Господь. Тюремний персонал казав, що він був задушений. В архівній довідці, датованої 1940 роком, вказується, що архієпископ Олександр помер у лікарні в’язниці.

Дивом тіло священномученика було вивезене з моргу. Після цього, ченці та найближчі шанувальники одягли тіло священномученика в архієрейський одяг та з благоговінням поховали на Залютинському цвинтарі м. Харкова, осторонь загального місця поховання.

Трудами митрополита Никодима (Руснака) 10 лютого 1993 архієпископ Олександр (Петровський) був реабілітований, а згодом прославлений як місцевочтимий святий. А вже на Ювілейному Архієрейському Соборі 2000 року відбулося загальноцерковне прославлення священномученика Олександра.

Кількість переглядів: 114

Comments are closed