27 травня 1992 року на території Покровського монастиря м. Харкова відбувся Собор єпископів Української Православної Церкви. Головною причиною скликання Собору стали неканонічні дії митрополита Філарета (Денисенко), який порушив клятву, дану перед хрестом та Євангелієм на Архієрейському Соборі у квітні 1992 року, не порушувати церковний мир та залишити пост предстоятеля Української Православної Церкви. Через загрози застосування фізичної сили проти архієреїв скликання Собору у Києві було неможливе, тому місцем його проведення став Харків – кафедра найстарішого з хіротонії архіпастиря Української Православної Церкви митрополита Харківського та Богодухівського Никодима (Руснака). Саме митрополит Никодим очолив роботу Харківського Собору. На Собор прибуло 17 архіпастирів.
Собор вніс зміни та доповнення до Статуту Української Православної Церкви, який Філарет, на момент його прийняття Собором 25-27 жовтня 1990 року, у багатьох пунктах підлаштовував під себе. На Соборі відбулося обрання нового предстоятеля Української Церкви – митрополита Ростовського Володимира (Сабодана).
Харківський Собор 1992 року став новою сторінкою історії нашої Церкви. Став тією історичною подією, яка зафіксувала пам’ять про глибини духовного падіння одних і про висоту і силу духу інших. Про історичне і доленосне значення Собору, розмірковує митрополит Никодим, який його очолював: “Я вважаю, що в тому, що Харківський Собор відбувся, полягає промисел Божий. Ми не дали Філарету блюзнірствовати в Церкві. Він давав клятву перед Хрестом і Євангелієм, що збере Собор, який обере нового Предстоятеля, однак зібрав світських людей, і обдурив громадськість. Він дотримувався політичної кон’юнктури, якби Церква наслідувала б такі самі принципи, вона б давно перестала бути Церквою”.
У 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, наша свята Церква зіштовхнулася зі складними викликами, що зумовило необхідність скликання Собору Української Православної Церкви.
27 травня 2022 року у м. Києві, у Свято-Пантелеімонівському монастирі (Феофанія) відбувся Собор Української Православної Церкви, який ухвалив низку важливих рішень. В ньому взяли участь єпископи, священники, ченці та миряни з усіх єпархій нашої Церкви. Переважна більшість делегатів Собору виступила за повне відокремлення Української Православної Церкви від Московського патріархату. Саме тому Собор вніс низку принципових змін до Статуту про управління, якими було засвідчено про повну канонічну самостійність Української Православної Церкви та її однозначне відмежування від Московського патріархату. Зі статуту були вилучені всі пункти про зв’язок Української Православної Церкви з Руською Православною Церквою. Предстоятель Української Православної Церкви при обранні не потребує отримання благословення на своє служіння від Московського патріарха. Митрополит Київський і всієї України припинив членство у Священному Синоді РПЦ. Ім’я Московського патріарха більше не поминається за богослужінням у храмах та монастирях Української Православної Церкви. Собор однозначно засудив російську військову агресію проти України та висловив незгоду з позицією патріарха Кирила щодо цієї війни. Собор також заявив про намір відновити в Українській Православній Церкві чин мироваріння та про відкриття парафій УПЦ закордоном.
Після 27 травня 2022 року Українська Православна Церква більше не є частиною Московського патріархату. Собор чітко заявив про прагнення нашої Церкви до повної канонічної незалежності.
Кількість переглядів: 22
