12 листопада, в дні святкування 225-річного ювілею Харківської єпархії, відзначається пам’ять Озерянської ікони Божої Матері (XVI) та перенесення мощей священномученика Олександра, архієпископа Харківського.
Озерянська ікона Божої Матері. За переказами, селянин з хутора Озерянка косив на лузі траву. Після чергового помаху коси почув людський стогін. Нахилившись, побачив у густій траві розсічену косою ікону Божої Матері. Засмучений тим, що сталося, він приніс постраждалу ікону додому. Вранці він не виявив ікони у своєму будинку. Вона опинилась на лузі, там, де вона була знайдена вперше. Розсічені косою частини ікони, щільно зрослися, залишивши на місці розрізу ледь помітний шрам. Перед іконою горіла свічка, а поруч – джерело ключової води.
Невдовзі було збудовано дерев’яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, де було встановлено віднайдений святий образ. Багатьом віруючим ікона, що була названа Озерянською, приносила втіху та зцілення. А в 1711 році в Озерянці була заснована Богородична пустинь.
В 1787 році серед інших монастирів Слобідської України Озерянську обитель було закрито, а її братію переведено до Старо-Харківського Курязького Спасо-Преображенського монастиря, куди перенесли й чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.
У 1844 році на прохання мешканців Харкова Преосвященний Інокентій (Борисов) отримує дозвіл Священного Синоду на перенесення ікони на зиму з Курязького монастиря до Покровського собору. Тоді ж встановлюють і два хресні ходи: 30 вересня ікону переносили з Куряжу до Харкова, а 22 квітня – з Харкова до Куряжу.
Сьогодні офіційно вважається, що першообраз ікони був знищений у 30-ті роки ХХ століття. Однак з нього залишилися численні списки, які суттєво відрізняються один від одного, при цьому багато з них прославляються своїм чудотворенням і досі.
Священномученик Олександр, архієпископ Харківський. Архієпископ Олександр (Олександр Федорович Петровський) народився в 1851 році в місті Луцьку Волинської губернії (колишня Польща), а згодом жив у Харкові. Він здобув чудову світську освіту та закінчив юридичний факультет. Згодом був пострижений у ченці зі збереженням свого імені. Ніс послух священнослужителя та духівника Козельщанської жіночої обителі Полтавської єпархії.
В 1932 році архімандрит Олександр був хіротонізований в єпископа, а згодом зведений у сан архієпископа. У Харкові він швидко отримав таку ж загальну любов пастви, яку мав на Полтавщині, будучи людиною надзвичайно товариською, лагідною, але, разом з тим, дуже стриманою і стійкою у вірі.
28 липня 1938 року архієпископа Олександра було заарештовано й засуджено до 10 років ув’язнення. Після суду архієпископ Олександр утримувався у в’язниці. Про його страждання у в’язниці та мученицьку кончину знає один Господь. Тюремний персонал казав, що він був задушений. В архівній довідці, датованої 1940 роком, вказується, що архієпископ Олександр помер у лікарні при в’язниці.
Дивом тіло священномученика було вивезене з моргу. Після цього, ченці та найближчі шанувальники одягли тіло священномученика в архієрейський одяг та з благоговінням поховали на Залютинському цвинтарі м. Харкова, осторонь загального місця поховання.
Стараннями митрополита Никодима (Руснака) 10 лютого 1993 архієпископ Олександр (Петровський) був реабілітований, а згодом прославлений як місцевошанований святий. А вже на ювілейному Архієрейському Соборі 2000 року відбулося загальноцерковне прославлення священномученика Олександра.
Кількість переглядів: 45
